слідчий — а, е. 1) Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства. •• Слі/дчий експериме/нт слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких небудь об… … Український тлумачний словник
зо́дчий — зодчий, его … Русское словесное ударение
військово-слідчий — прикметник … Орфографічний словник української мови
підслідчий — прикметник … Орфографічний словник української мови
слідчий — прикметник … Орфографічний словник української мови
судово-слідчий — прикметник … Орфографічний словник української мови
зо́дчий — его, м. Строитель, архитектор. Советские зодчие. □ Было заметно, что при постройке его [дома] зодчий беспрестанно боролся со вкусом хозяина. Гоголь, Мертвые души. Я хотел бы, чтобы ваятель и зодчий увидели в камне нечто большее, чем простую глину … Малый академический словарь
лжесвідчий — а, е, юр. Стос. до лжесвідчення … Український тлумачний словник
підслідчий — а, е, юр. Признач. для тих, хто перебуває під слідством … Український тлумачний словник
розвідчий — а, е, рідко. Те саме, що розвідувальний … Український тлумачний словник
свідчий — чого, ч., діал. Свідок … Український тлумачний словник
